КОЛИ БОЛИТЬ СЕРЦЕ, ВІЙНА НЕ ВЩУХАЄ, ПОЕТ В РІДНІМ СЛОВІ РОЗРАДИ ШУКАЄ.
Минула вже третя зима без миру і розпочалася весна, на яку ми сподіваємося, що разом із перелітними птахами прийде перемога і мир на нашу зранену землю. Поети - учасники народної “Літературно-мистецької студії художнього слова “Хорольські дивоцвіти” не припиняють писати твори, присвячені нашим героям, подіям сьогодення, патріотичні присвяти рідній Україні. Саме тому нещодавно вони зібралися разом із читачами Хорольської центральної публічної бібліотеки в оновленому просторі книгозбірні. Цей простір перевтілився завдяки старанням художника, керівника аматорської зразкової студії “Анумо! Малюймо” Владиславу Тритяку, який зробив художній розпис стін старовинного приміщення бібліотеки і вдихнув у них нове бачення.
Розпочала зустріч із прекрасним керівник літературно-мистецької студії Оксана Левіна, яка прочитала поезію про останній день зими та оголосила хвилину мовчання за полеглими захисниками України, які віддали своє життя за територіальну цілісність та незалежність України. Поет Анатолій Ящук, як завжди потужно, декламував свої авторські поезії “Україна житиме” та “Доля ветерана”; поетеса Лідія Гладченко презентувала свої нові глибокі і просякнуті сумом твори “Винувата в усьому віна” та “Не летіть, милі птахи”. Ветеран освітньої ниви Людмила Ревека подарувала присутнім вірші “Я хочу жити в Україні”, сценарист Надія Рожко - твір “Кого любить доня”, а Людмила Чехова - присвяту колегам по перу “Хорольським дивоцвітам” та поезію про життя внутрішньо переміщених “Тривожна валіза”. Надзвичайно цікаво глядачам було слухати твори поетеси Лідії Терещенко, яка має велике зібрання авторських творів для дітей та рідну землю. Її поезії “Йдуть матері на цвинтар сиві, сиві”, “Мати стоїть біля ганку” та “Рідне слово” надзвичайно сподобалися глядачам патріотичного заходу. Знана на Хорольщині поетеса Любов Новак прочитала ліричні вірші “Хочу до тебе”, “Сині очі”, “Молитва до Бога”. Як завжди зворушила своїми творчими надбаннями авторка Катерина Штомпель, яка подарувала присутнім поезії “Заберіть мене додому” та “Вечірня зіронька зійшла”. У фіналі зустрічі авторську пісню “Україна одна у нас мати”, романс “Сині очі” та поезію-присвяту “Друзям” присутнім подарував композитор-пісняр, заслужений працівник культури України Анатолій Крутько.
У справжнього поета болить душа за зраненою українською землею. Не радісні пишуться твори, бо в серці оселилася печаль від тяжких втрат та загибелі кращих синів України. Але поет - це пророк своєї доби, тому він не має права мовчати.
